Як вести себе нормально.

Критерії нормальності досить відносні. Перш за все, вони залежать від зовнішнього середовища і її законів. Однак існує ряд універсальних принципів, завдяки яким ви зможете навчитися вести себе нормально.
Вам знадобиться
  • - самоконтроль;
  • - самоаналіз.
Інструкція
1
Спробуйте проаналізувати, чому у вас взагалі виник подібне питання. Глузування та зауваження оточуючих, відчуття дискомфорту при знаходженні в незнайомому середовищі, неконтрольоване поведінка: тривожних факторів може бути чимало. Крім того, ви повинні чітко усвідомлювати, що ваше занепокоєння з приводу «нормальності» насправді обґрунтовано, а не є наслідком надмірної самокритики.
2
Фіксуйте свою поведінку, задаючи при цьому ключове питання: «Приводять чи мої дії до бажаного результату?». Наприклад, якщо перед вами стоїть завдання дістатися з пункту А в пункт Б, однак в підсумку ви опиняєтеся в зовсім іншому місці, варто засумніватися в адекватності вашої поведінки. Відповідність результату - один їх ключових критеріїв нормальності.
3
Опинившись у новій малознайомій середовищі, дотримуйтесь її внутрішнім правилам. При цьому враховуйте, що більшість з них будуть негласними. Те, наскільки швидко ви зробите відповідні висновки та станете частиною середовища, і стане каталізатором вашої нормальності. Яскравий приклад: вихід на нову роботу. Дрес-код, внутрішній етикет, правила корпоративного спілкування, алгоритм звітності, контакти з колегами поза службою - саме з таких моментів буде складатися ваше нормальна поведінка.
4
Проведіть чітку грань між нормальністю і оригінальністю (творчістю). Цілком можливо, у вас є свої способи самовираження. Це може бути креативна одяг, епатажна манера спілкування, нестандартні звички. Однак все це не повинно приносити явних проблем оточуючим. Наприклад, якщо слухачі вражені і шоковані вашим монологом на творчому вечорі, ви все одно залишитеся в рамках адекватності. Але якщо при цьому ви викликаєте страх і колективне небажання спілкуватися з вами, доцільно переглянути свою поведінку.
5
Не давайте волю агресії. Подібна поведінка виправдано лише у виняткових випадках, наприклад, при реальній загрозі життю. У всіх інших ситуаціях неконтрольовані спалахи гніву не мають нічого спільного з нормальною поведінкою.