"Анальгін": інструкція із застосування.

Упродовж багатьох десятиліть «Анальгін» залишається одним з найбільш купованих болезаспокійливих засобів. Він швидко знімає біль різного походження, допомагає при міалгії, зубний і м'язового болю, ревматизмі. І це ще не весь перелік показань до застосування анальгіну.

Опис і фармакологічна дія

«Анальгін» - анальгетик, що володіє болезаспокійливу, протизапальну та жарознижувальну діями. «Анальгін» - похідне піразолону. Випускається в декількох формах: в таблетках, розчині для ін'єкцій і в формі ректальних супозиторіїв. Основною діючою речовиною «Анальгін» є метамізол натрію. В одній таблетці препарату його міститься 500 мг. Також до складу входять допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк, кальцію стеарат, цукор рафінад. Таблетки зазвичай білого або жовтуватого кольору, на смак гіркі. Випускаються в безчарунковій упаковці по 10 штук, в блістерах (контурних упаковках) по 10 штук. В розчині для ін'єкцій міститься 250 мг (25-процентний) або 500 мг (50 відсотковий) метамизола натрію. Супозиторії ректальні залежно від дозування містять 100 мг або 250 мг діючої речовини. Порошок «Анальгіну» швидко розчиняється в воді, що дуже зручно, якщо необхідно в найкоротші терміни досягти максимального вмісту препарату в організмі. Компоненти анальгіну швидко всмоктуються в організм і роблять свою дію протягом 20-40 хвилин. Протягом двох годин дія препарату досягає максимуму.

Показання до застосування

Призначається «Анальгін» при незначному або помірно вираженому больовому синдромі, зокрема, при головному болю, міалгії, невралгії, післяопераційних болях, дисменореї, при болісних менструаціях , при ниркових або печінкових кольках в комплексній терапії з спазмолітиками. Рекомендований прийом препарату при лихоманці, викликаної інфекційно-запальними захворюваннями. Для зниження жару також можна використовувати «Анальгін», але попередньо необхідно встановити діагноз і причину підвищення температури тіла.

Протипоказання і побічні ефекти

Не рекомендується приймати «Анальгін» при підвищеній чутливості до компонентів препарату та похідних піразолону (трибузон, бутадиону), при схильності до бронхоспазмів, порушеннях роботи нирок і печінки, захворюваннях крові. Не слід використовувати препарат під час вагітності, особливо в першому триместрі і протягом шести тижнів перед пологами.
Не можна вводити «Анальгін» під шкіру: може виникнути подразнення.
Незважаючи на хорошу переносимість «Анальгіну», при прийомі препарату можливий прояв побічних ефектів, таких як шкірний висип, набряк Квінке, у рідких випадках - анафілактичний шок. При схильності до бронхоспазму прийом «Анальгіну» може спровокувати бронхолегеневий напад. При тривалому прийомі препарату можливі лейкопенія, агранулоцитоз. Також іноді відзначають порушення роботи нирок. При передозуванні можуть спостерігатися нудота, блювота, пронос, болі в області живота, шум у вухах, судоми, діатез, висип на шкірі. При появі цих симптомів необхідно промивання шлунка. В складних випадках може знадобитися симптоматична терапія.

Спосіб застосування та дози

«Анальгін» призначають всередину (таблетки), внутрішньовенно або внутремишечно. Таблетки найкраще пити після їди. Доза для дорослих, згідно інструкції по застосуванню, складає 0,25-0,5 г 2 або 3 рази на добу, дітям - 5 -10 мг на 1 кг маси тіла 3-4 рази на добу. При ревматизмі рекомендується приймати 0,5-1 г три рази на день.
Максимальна добова доза «Анальгіну» не повинна перевищувати 3 г.
При сильних болях «Анальгін» вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дорослим прописують по 1-2 мл розчину для ін'єкцій (25% або 50%) 2-3 рази на день, але при цьому добова доза не повинна перевищувати 2 г препарату. Дітям призначається 0,1-0,2 мл (50-процентного) або 0,2-0,4 мл (25-процентного) розчину «Анальгіну» на кожні 10 кг маси тіла.