Як розрахувати собівартість продукції. Як навчитися відпочивати.

Собівартість продукції - це її вартісна характеристика, яка виражає кількість витрат, потребовавшихся підприємству для її виробництва і подальшої реалізації. Щоб розрахувати собівартість продукції, потрібно розібратися в її економічній сутності.
Інструкція
1
Вибір способу підрахунку собівартості. Існую 2 методу підрахунку собівартості продукції: 1. по калькуляційнихстаттями; 2. з економічних елементам.Первий спосіб дозволяє провести підрахунок по кожній з одиниць виробленої продукції, що зручно при одиничному, дрібносерійному виробництві. Другий же спосіб буде найбільш актуальним при великосерійному і масовому типі виробництв.
2
Розрахунок методом калькуляційних статей: В даний час, згідно з чинним НК РФ, існують наступні калькуляційні статті: - Сировина, матеріали. Тут треба відразу віднімати вартість зворотних відходів (відходів, які, після завершення повного циклу виробництва, будуть і в наступному циклі); - Напівфабрикати та вироби, придбані на стороні; - Паливні та енергетичні ресурси; - З/п основного виробничого персоналу; - Додаткова з/п основного виробничого персоналу (преміальна частина, компенсаційні виплати та ін.); - Соціальні відрахування в різні держ. фонди; - Знос різних предметів праці та пристосувань, включаючи витрати, пов'язані з особливостями даного виробництва; - Знос технологічного обладнання; Підсумувавши вищевказані статті, можна отримати технологічну собівартість. - Витрати з утримання цеху; З урахуванням цехових витрат, виходить цехова собівартість. - Загальнозаводські витрати; - Витрати, не пов'язані з виробництвом (реклама, доставка, зберігання тощо) Підсумок: повна собівартість готової продукції.
3
Розрахунок методом економічних елементів: До розгляду приймаються такі економічні елементи: - Витрати матеріалів (за винятком зворотних витрат); - Витрати на оплату праці робітників; - Соціальні відрахування в держ. фонди; - Амортизаційні відрахування на утримання основних фондів; - Інші позавиробничі витрати.
Так чи інакше, головна задача продавця - вигідно реалізувати свій товар, тобто отримати прибуток. При цьому дуже важливо грамотно розрахувати ціну. Головне не продешевити, але й не відлякати потенційних покупців захмарними сумами. При розробці цінової політики необхідно в першу чергу відштовхуватися від понесених витрат, а потім вже формувати кінцеву вартість з урахуванням бажаної величини прибутку. Отже, щоб розрахувати вартість продукції, потрібно наступне.
Інструкція
1
В першу чергу визначити, які витрати будуть відноситися до розряду змінних, а які можна вважати постійними. Так до першого типу відносять витрати, величина яких змінюється зі зміною кількості вироблених товарів. Чим більше виробляємо, тим більше витрат несемо. У цій групі будуть перебувати матеріали, сировина, комплектуючі, відрядна заробітна плата співробітників.
2
До групи постійних відносяться такі витрати, як орендна плата, витрати на ремонт та утримання обладнання та приміщення, погодинна заробітна плата, амортизаційні відрахування та інші платежі, які не залежать від того, скільки товарів було виготовлено і реалізовано. Навіть якщо ви не справили жодної одиниці в даному місяці, вам все одно доведеться платити за приміщення, а також оплачувати роботу співробітників, які мають фіксовану ставку.
3
Змінні витрати розраховуються безпосередньо на одиницю продукції діленням їх загальної суми на кількість виробленого товару, у той час як постійні відносяться на собі вартість всього випущеного обсягу.
4
Так постійні та змінні витрати будуть формувати собі вартість , ту мінімальну величину, яку має отримати виробник, щоб не понести збитків і мати можливість продовжити свою діяльність.
5
На останньому кроці необхідно визначити бажану норму прибутку, додавання якої до собівартості і визначатиме кінцеву ціну продукції для споживачів.
6
Крім іншого, при формуванні ціни варто враховувати і такі чинники, як попит і пропозиція на ринку. Адже якщо ваш товар унікальний або виділяється серед інших високою якістю, а попит на нього великий, то можна збільшити норму прибутку (в розумних межах). Ну а якщо, наприклад, в країні почалася криза, а вироблений продукт не є предметом першої необхідності, то варто задуматися про деяке зниження ціни, щоб на даному етапі не позбутися покупців.