Навіщо потрібні різні види прикметників.

Прикметник в перекладі з латинської (nomen adiectivum) буквально означає примикає, прилегле. Воно завжди примикає до слова, вказує на відмінні властивості і дозволяє виділити предмет з ряду йому подібних.
Прикметник - частина мови, яка позначає ознаки предметів («громіздкий багаж»), станів («тяжка спека»), подій («весела вечірка»), форм і положень («круглий», «вертикальний»), призначень («рибацький», «шкільний») та багатьох інших явищ навколишнього світу. Без прикметників мова була б сірим, нудним і одноманітним. Усі прикметники за значенням поділяються на лексико-граматичні розряди і бувають якісними, відносними і присвійними. Якісні прикметники показують властивості самого предмета поза його відношення до інших предметів, яке здатне проявлятися з різним ступенем інтенсивності. Це можуть бути фізичні або хімічні, інтелектуальні, психічні та інші характеристики: «яскравий», «великий», «сумний», «білий», «поганий», «темпераментний», «втомлений». Якісні прикметники мають ступінь порівняння. Початкова або нейтральна форма називається позитивна ступінь. Для зіставлення двох предметів використовується порівняльна ступінь: «світліше», «добрішими», «простіше», «більш хльосткий», «менш гучний». За допомогою якісних прикметників можна: 1) утворити прислівники на-о, -е: «легкий» - «легко», «співучий» - «співучо», 2) утворювати абстрактні іменники з суфіксами -ость, -от-, -ізн- і з нульовою фіксацією: «сміливий» - «сміливість», «крутий» - «крутизна», «синій» - «синь»; 3) утворювати зменшувально-пестливі слова з яскраво вираженою оцінкою: «добрий» - «добренький», « білий »-« білуватий »,« діловий »-« діловитий ». 4) якісні прикметники поєднуються з прислівниками міри і ступеня: «трохи слизький», «ледь помітний»; 5) приставочно-суффіксальним способом від них можна утворити прислівники: «новий» - «по-новому», «собачий» - «по- собачому »,« російський »-« по-російськи ». Відносні прикметники позначають властивості предмета за його співвіднесеності до іншого предмета або дії: «замок» - «двері» - «дверної», «матрац» - «надути» - «надувний». Багато відносні прикметники можуть набувати якісне значення, синонимичное іншим якісним прикметником: «залізні двері» - «залізна воля» (сильна), «шовковий шарф» - «шовковий характер» (поступливий). За допомогою присвійних прикметників можна визначити приналежність предмета: «татів співробітник», «вороняче гніздо», «людський дитинча». Переосмислення старих значень призводить до багатозначності присвійних прикметників, і вони активно поповнюють ряди якісних і відносних прикметників: «вовча нора» (приналежність) - «вовча шуба» (з вовка) - «вовчий апетит» (хороший, про людину). Особливу роль прикметники грають у художній літературі, де можуть бути особливим виразним засобом - епітетом - і, підкреслюючи ознака предмета або враження про нього, надавати висловом емоційність і образність.